Головним інструментом формування ефективного валютного регулювання виступають валютні інтервенції, здійснювані НБУ.
Основним об’єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці.
6.2. Інструменти валютного регулювання.
Економічні інструменти, які використовують ринкові закони розвитку міжнародних зв’язків:
1. Девальвація національної валюти – спрямована на зниження обігового курсу валюти власної країни. Таке зниження використовується для стримування споживчого попиту на внутрішньому ринку і просування експорту.
2. Ревальвація національної валюти, яка протилежна девальвації. Вона спрямована на стримування попиту на внутрішньому ринку та стимулювання імпорту та інвестицій.
3. Валютна інтервенція, яка являє собою цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок та валютний курс, який здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком на валютному ринку великих партій іноземної валюти.
4. Корекція облікових ставок Національного банку – поширений спосіб впливу на курсові співвідношення. Підвищення облікових ставок НБ призводить до зростання (завдяки підвищенню попиту) курсу валют, а скорочення – до зниження курсу.
Адміністративні інструменти – як правило, це законодавчо закріплені та обов’язкові для виконання норми і нормативи:
1. Валютні обмеження – це методи прямого втручання в механізм формування обмінних курсів:
а) обмеження в області здійснення поточних операцій:
– обмеження можливості експортерів використовувати валютну виручку або обов’язковий продаж її центральному банк;
– обмежувальний характер продажу іноземної валюти імпортеру;
– заборона розрахунків у національній валюті з нерезидентом за кордоном;
– регламентація термінів платежів та поставок по експортно-імпортним операціями;
б) обмеження в області фінансових операцій:
– лімітування вивезення іноземної чи національної валюти, цінних паперів, золота;
– контроль за здійснення інвестицій за кордон;
– контроль за залученням іноземних кредитів;
– регулювання інвестицій нерезидентів;
– обмеження ввезення валюти до країни.