-     банк експортера купує вексель;

-     після отримання грошей від імпортера та вичерпання терміну дії кредиту експортер:

–   повертає кредит і % за нього банку–кредитору;

–   сплачує ставку акцептної комісії банку експортера;

–   купує свій переказний вексель по номінальній ціні, що означає повернення кредиту та отримання дисконту банком експортером.

Є. Довгострокові кредити банків. Кредит надається під купівлю машин і обладнання терміном дії більше 5-7 років; сума кредиту, як правило, становить 85% від вартості контракту; залишкових непрокредитованих 15% від вартості контракту повинні бути сплачені покупцем продавцеві готівкою.

Контрольні питання

1.  Які є форми міжнародних кредитів (МК) за наданням і погашенням?

2.  Основні види МК.

3.  Назвіть основні механізми МК.

4.  Які чинники використовуються для визначення доцільності надання МК?

5.  Відмінності простого векселя від переказного.

6.  Яка послідовність операцій при застосуванні акцептно-рамбурсного кредиту?

Тема 10. Страхування ЗЕД

План

10.1. Сутність страхування ЗЕД.

10.2. Основні види страхування ЗЕД.

10.3. Державне страхування експорту.

& Література: [1; 13; 15; 19; 20; 24; 26; 27].

10.1. Сутність страхування ЗЕД.

Страхування ЗЕД – це міжнародні економічні відносини по захисту майнових інтересів суб’єктів господарювання різних форм власності протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються із сплачених ними внесків (страхових премій).

У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два суб’єкта: страховик і страхувальник.

Страхувальник (insurer) – юридична чи фізична особа, яка має страховий інтерес і вступає у взаємини із страховиком на підставі чинного законодавства або зворотної угоди про страхування.

Страховик – юридична особа будь-якої організаційної правової форми, яка має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування.

Страховик має право створювати і витрачати кошти страхового фонду. В якості страховиків можуть виступати державні страхові організації, акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування і перестрахування.

Для засвідчення укладеної угоди страховик надає страхувальнику страхове свідоцтво (поліс), в якому вказуються правила страхувальника, перелік страхових ризиків, розмір страхової суми і страхової премії (внеску), порядок зміни і припинення дії договору, інші умови, що регулюють відносини сторін.