аш вигляд впливає на оточуючих.

Розуміння механізму управління мімікою важливо не тільки для здійснення контролю над собою (втім, у цій справі небезпечно перестаратися - надмірний контроль, якщо він вдається, цілком здатний перетворити наше обличчя в мляву маску), але і для вміння інтерпретувати сигнали, "написані" на обличчях оточуючих. Саме те, що інші так само, як і ми, мало усвідомлюють власну міміку, дозволяє нам покластися на інформацію, що отримується від гри лицьових м'язів співрозмовника.

Вивченням виразу обличчя можна займатися з двох точок зору: міміки, з одного боку, і фізіогноміки, з іншого. Під останньою розуміється не постійно змінюється вираз, а риси обличчя, які притаманні людині взагалі.

Якщо людина часто стискає губи, а кути рота при цьому опущені, то через кілька років він, швидше за все, знайде на своєму обличчі так звані складки невдоволення - глибоко врізалися в шкіру "лінії", які збігають від куточків рота вниз. До физиогномике відноситься також і тлумачення форми обличчя і носа, хоча в даному випадку її важко однозначно відокремити від френології.

Однак під час "дослідження" свого обличчя слід все ж звертати увагу на такі "вросли" сигнали, і зокрема, на глибоко врізалися складки невдоволення. Не втомлююся нагадувати, що по одному такому сигналу ще не можна зробити остаточного висновку. І хоча картина складок здатна розповісти нам про те, яке найчастіше вираз обличчя у людини, тим не менш причини його залишаються невідомі.

Звичайно, ця людина може виявитися "буркотуном", якому все на світі не подобається. Але з таким же успіхом складки можуть з'явитися внаслідок важкої хвороби або патологічного невезіння. А може, він втратив кохану людину або втомився від повсякденних тягот життя і т. д.