і Луїс де Гонгора, белетрист і музикант Вісенте Еспінель, письменник і математик Дієго Торрес Вільяроель.

Після десятиліть спаду на початку XVIII століття, в 1750-х роках університет одержав новий імпульс розвитку, пов'язаний з реформаторською діяльністю Карлоса III. Метою реформ стало ослаблення впливу церкви в університеті і зростання авторитету королівської влади. Таке спрямування реформ відповідало духові освіти, головним символом якого вважали абсолютну монархію. Вперше були розроблені навчальні плани, впорядкована державна система контролю над вищою освітою, з'явилися цензори, куратори університету, відповідальні за фінансове забезпечення. Навчальний заклад з автономного організму перетворювалося на частину централізованої державної машини.

Розквіт Саламанки у ХХ столітті припадає на його першу половину, коли в навчальному закладі працював великий іспанський філософ Мігель де Унамуно. Унамуно був професором античної філософії та філології, а також ректором університету в 1901-1914 і 1930-1936 роках.

Освітній бум, що охопив Європу 15 роками раніше, почався в Саламанці тільки в 1970-х роках, коли була остаточно демонтована франкістська диктатура. З'явилося конкурентне середовище не відоме дотепер іспанським університетам. У привілейованому становищі опинилися насамперед столичні вузи, тож університетові Саламанки в національному рейтингу стало надто важко змагатися з Мадридом і Барселоною.

Проте за рядом наукових дисциплін, наприклад за філологічними науками, університет Саламанки утримав першість і до сьогодні. Всі, хто вивчав іспанську в університеті, знають курси іспанської для іноземців, які пропонує університет Саламанки, та словник іспанської мови Саламанки (ісп. Diccionario Salamanca de la lengua española), який вважається одним з найкращих в іспаномовному світі.