ПОДАТКОВИЙ КОМПРОМІС ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Сучасне формування суспільних відносин у податковій сфері спрямоване на забезпечення дотримання учасниками положень чинного податкового  законодавства, зокрема встановлення на основі норм права справедливого балансу інтересів платників податків і держави та реалізацію принципів співробітництва й партнерства. У цьому контексті саме податковий компроміс може стати тим правовим інститутом, який реалізуватиме можливість детінізації бізнесу і, як наслідок, непритягнення або звільнення від юридичної відповідальності платників податків, що порушили чинне податкове законодавство.

Щодо податкового компромісу, то в юридичній науці його визначають як рішення податкового органу, прийняте за погодженням із платником податків у межах адміністративної апеляційної процедури та узгоджене з керівником податкового органу вищого рівня, стосовно задоволення частини скарги такого платника під зобов’язання останнього погодитися з рештою податкових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом .

Вважається, що податковий компроміс є одним з елементів стратегії партнерства держави в особі уповноважених органів та платників податків. Цю позицію підтримує Бречко О., наголошуючи на важливості використання компромісних механізмів у вирішенні конфліктних питань, що лежать в основі апеляційного узгодження податкових зобов’язань платників податків [1].

У свою чергу, Божко Ю. вказує на те, що податковий компроміс є складовою процесу досудового врегулювання спорів. При цьому автор вважає практику його застосування неефективною та неприйнятною. Дослідник стверджує, що податковий орган та платник податків взагалі не можуть домовлятися про мирне врегулювання податкового спору, у тому числі за участю адміністративного суду, який розглядає справу, оскільки норми податкового права, їх зміст та тлумачення взагалі не можуть бути