Еволюція образу жінки у творчості т.г. шевченка
11

Как я погибла. Ты не знаешь,

Что скоро встретишь между ими

Змию, ужасную змию![21, с.146]

У  творі гармонійно поєднано два образи жінки: смиренної сліпої матері та мужньої доньки Оксани, яка розправляється з жорстоким паном та спалює його хату, тим самим спалює та очищає честь собі та матері.

  Отже, образ Сліпої можна назвати ідеалом тієї жінки, яка попри життєві негаразди,  хоч сумно,  але переживає своє горе, намагається жити по правді Божій, та є тією матір’ю, яка боїться за своє дитя, за його долю у цьому жорстокому світі, а також поза межами нього. І хоч цю жінку спіткала зла доля, вона весь час молиться та вчить молитися свою доньку.

Ця поема дає нам змогу побачити, що поет за допомогою образу та характеру Сліпої, поклав на тендітні жіночі плечі таку місію, як навчити нас жити достойно, миритися з усіма труднощами нашого, часто несправедливого, не завжди вільного життя.

1.3. «Наймичка» - образ нескінченної материнської турботи та любові

 «Наймичка » — соціально - побутова поема, яка побачила світ у 1845 році. В ній продовжує розвивається як тема покритки так і образ покритки. До цієї теми Т.Г. Шевченко звертався в ранніх поемах — «Катерина» і «Слепая», а згодом — у поемах «Відьма», «Марина» та ін.

«Природа драматичної ситуації, покладеної в основу «Наймички», та сама, що й в інших Шевченкових творах, присвячених цій темі. Вона зумовлена становищем матері позашлюбної дитини в тогочасному суспільстві. Як і в поемах «Катерина» і «Слепая», в «Наймичці» Шевченко розкриває соціальну знедоленість покритки. Поет не аналізує тут взаємин героїні твору з її середовищем (нічого не сказано про її минуле, нема згадки про спокусника тощо), а зосереджується на зображенні морально-психологічної драми матері позашлюбної дитини. [27]

Суспільні конфлікти й суперечності життя в «Наймичці» розкрито через змалювання переживань матері-покритки, які й є предметом безпосереднього