1.1.          Принципи сортування хутряних виробів

Сортування хутряних виробів полягає у визначенні якості хутра залежно від зрілості волосяного покриву (сорт) і наявності дефектів (група дефектності), а також визначенні кряжу, кольору, розміру та інших ознак, які помітно впливають на якість і ціну хутряної сировини. У процесі сортування виробів перевіряють якість шкірної тканини, волосяного покриву, виконання ниткових швів після видалення дефектів. Шкіряна тканина повинна бути чистою, м’якою, добре розтягуватись у всіх напрямках та рівномірно забарвленою у фарбованих шкурах. Волосяний покрив має бути чистим, прочесаним, очищеним від пороху, жиру і інших сторонніх речовин. Шкури повинні бути вичиненими без порушення їх симетричності.

Сорт встановлюють залежно від ступеню зрілості волосяного покриву, густини, а також ступеню пухнастості хвоста (для окремих видів хутра). Більшість хутряного виробу поділяють на три сорти (норка, білка, собака, кішка, заєць, морський котик та ін..). до 1-го сорту відносять повноволосі шкури зі зрілим волосяним покривом, з розвинутим напрямним і остьовим волосом та густи пухом; до 2-го сорту – менш повноволосі, з недостатньо розвинутим напрямним, остьовим та пуховим волосом; до 3-го сорту - напівволосяні шкурки з низьким волосяним покривом.

Сортування хутряного виробу за групами дефектності здійснюють залежно від наявності дефектів на волосяному покриві і шкурній тканині – їх виду, розміру, кількості. За наявності двох і більше дефектів, розташованих на одній ділянці, враховують найбільш виражений. За дефектністю хутряні виробами поділяють на чотири групи: нормальна, мала, середня, велика.

При сортуванні хутряні вироби поділяють за сортами, кольором, кряжами (породами), групами дефектів. Готові хутряні вироби повинні відповідати статурі людини за розміром.