Формування в учнів початкової школи виконавських умінь в процесі музикування на дитячих музичних інструментах
11

1.1.    Навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах за методикою німецького педагога і композитора Карла Орфа

 

 

Німецький композитор і педагог Карл Орф ( 1895-1982) розвинув ідеї французького педагога Еміля Жак-Далькроза щодо творчого розвитку особистості. Його педагогічна концепція і методична система стали наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. У праці Карла Орфа відчутний передусім, вплив ідеї Еміля Жака-Далькроза, Йогана Песталоцці , з його прагненнями розвинути творче начало і самостійне мислення дітей; Й. Гердера, що вбачав у взаємозвязку музики, слова і жесту новий шлях до художньої творчості; Б. Бартока, що підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні. Намагаючись проникнути у таємниці природної музикальності людини, Карл Орф виходив з того, що кожен крок в осягненні духовного у мистецтві є водночас утвердженням його елементарної першооснови. Першоджерелом музики він вважав «ритм, якому не можна навчити, але який можна вивільнити у людині як живу силу організму і всього біологічного життя».[2]

На думку Орфа, музичне виховання не повинно обмежуватися розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на інструментах. Завдання музичного виховання — стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, уміння імпровізувати, творити в процесі індивідуального і колективного музикування. У цій роботі слід опиратися на звязок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою.

Результатом півстолітніх зусиль Карла Орфа і його соратниці Г. Кеетман стала струнка концепція відродження і виховання природної музикальності людини, раціональні організації форми її реалізації, знайдені й удосконалені засоби втілення педагогічного задуму. Педагогічні принципи К. Орфа втілені у методичному посібнику під назвою «Schulwerk». ( Назва походить від двох німецьких дієслів «wirken», і «schulen»- «діяти» і «навчати», тобто навчати в