Розділ 3. Технологія вирощування
3.1. Розміщення сорго в сівозміні
В загальній схемі агроприйомів вирощування сорго підбір попередників має дуже важливе значення, тому що воно визначає водний запас ґрунту, ступінь її родючості, ріст і розвиток, а також продуктивність культури і якість кормів. При вирішенні питання про розміщення цієї культури в сівозміні іноді виходять з деякої схожістю із кукурудзою і рекомендують його висівати у пропашному клині. Деякі дослідники: Г.М. Шекун (1967), М.Ф. Лупатку (1967) відмічають, що сорго в сівозміні повинно займати те ж місце, що і кукурудза. При вирощуванні на зерно і силос і сівбі широкорядним або пунктирним способом сорго рекомендують розміщувати у проміжному клину сівозміни, а на зелений корм з підвищеною загущеністю – в паровій сівозміні.
Цінність культури як посередника в значній мірі характеризується здатністю використовувати і залишати після себе в ґрунті певну кількість поживних речовин. Найбільш значний вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті до сівби сорго накопичується після гороху (14,2; 123,5; 111,5 мг на 1 кг абсолютно сухого ґрунту) і озимої пшениці (14,8; 127,9; 96,9 мг). Після інших попередників відхилення в їх вмісті незначні.
Попередники по різному впливають на ріст сорго, кущистість, розвиток листової поверхні.
Різниця у запасах води, поживних речовинах, особливості росту і розвитку визначили і продуктивність культури (табл. 4). Найбільш високі