У поетичному мовленні ХХІ ст. виявлено авторські дієслова, які позначають дію через її відношення до:

- іншої процесуальної ознаки: одснитися (А. Сірик), проціловувати (М. Мельник), взорувати (А. Миколаєнко), позабракнути (О. Астаф’єв), передмухувати (С. Ренар), писати-карбувати (С. Бондаренко), піти-покотитися (П. Осадчук), стояти-мовчати (В. Пішко), згоряти-проминати (К. Рибалко);

- абстрактних понять: нащастити (С. Сапеляк), духолетіти (В. Рябий), домріювати (А. Спірідончева), намолити (І. Павлюк), здалеченіти, вглибатися (Б. Чепурко);

          - непроцесуальної ознаки: золотіти (І. Павлюк), брунатніти (Р. Кудлик);

- явищ природи: завітрюганити (О. Шнуренко);

          - конкретних предметів: опортретити (С. Сапеляк).

Отже, серед авторських дієслівних номінацій сучасників найбільше виявлено АЛН, які позначають дію через її відношення до іншої процесуальної ознаки, або абстрактних понять. Поява індивідуально-авторських дієслів у сучасній поезії зумовлена переважно причинами номінативного характеру. 

2.5. Індивідуально-авторські прислівники

        У творчій спадщині сучасників індивідуально-авторські прислівники становлять лише 9 % від загальної кількості АЛН.

         Загальне категоріальне значення прислівника як виразника непроцесуальної ознаки конкретизується в часткових розрядах слів, що належать до цієї частини мови. За лексичним значенням у сучасному мовознавстві всі прислівники поділяють на два основні лексико-граматичні розряди: означальні (атрибутивні) та обставинні [9, с. 303].