2.2.Образ і стиль вистави

Я бачу майбутню виставу, як певну аналогію на поширені сьогодні в телевізійному просторі шоу з підгляданням за особистим життям пересічного громадянина, де завдання творців—вразити глядачів  “суворою правдою побуту”. Щоденне життя людей, яке відбувається ніби за склом, але записується на камеру. У ньому є свої драми, страждання, але за мить ми стаємо свідками ситуацій абсурдних, комічних, навіть неймовірних. Адже трагічне і смішне зазвичай поряд. Вистава ніби підступно влаштований розіграш, завдання якого розвеселити публіку. Зовні все легко і не вимушено, але не кожен розіграш закінчується лише безтурботним сміхом, за маскою клоунади і фарсу, стомлена душа, самотність і не розуміння. Прагнення зірвати маску і лишитися самим собою. По суті на очах у глядача повинен розігруватися жорстокий фарс, де актори вибрані люди з своїми проблемами і біллю, вразливою душею.

Образ жорстоко фарсу і повинен підсилюватися манерою акторської гри і атмосферою вистави, а також всіма іншими допоміжними засобами.

.