ВСТУП

Актуальність теми. За роки незалежності України в її народу значно зріс інтерес до своєї мови і культури, до історичного минулого, особливо до тих його сторінок, що повʼязані з героїчною боротьбою за щастя і свободу. Відновлення української державності стало можливим завдяки наявності героїчних традицій та багатого досвіду, який здобули наші предки в боротьбі проти поневолювачів. Сьогодні, коли в Україні відбуваються складні процеси реформування всіх сфер життя, вивчення і використання надбань минулого з урахуванням допущених помилок є важливим і актуальним завданням. Зокрема, в умовах складної соціально-політичної ситуації необхідно проаналізувати причини, що продовжували гострі соціальні конфлікти, які в свою чергу, викликали потужні народні рухи, повʼязані із кривавими подіями та зробити все можливе, щоб такі події більше ніколи не відбулися.

Обʼєктом дослідження є сукупність основних груп історіографічних джерел з історії Гайдамацьких повстань, нагромаджених в Україні та за рубежем.

Предметом виступають тенденції та  закономірності розвитку знань і формування концептуальних засад дослідження історії гайдамацьких повстань.

Метою охарактеризувати гайдамацький рух в історіографії ХІХ-ХХІ ст..

Для досягнення поставленої мети, автором поставленні наступні завдання

-         Розглянути гайдамацький рух в історіографії ХІХ ст..

-         Проаналізувати історіографію гайдамацького руху ХХ ст.

-         Дослідити сучасну історіографію гайдамацького руху.

В історії Правобережжя та ЗахідноїУкраїни друга половина XVII – XVIII ст. були вкрай трагічними. Постійні війни з початком визвольної війни зруйнували цей край. Нові біди принесли на Правобережжя повернення краю