1. Теоретична частина

1.1. Загальна інформація про RIP

Мережевий маршрутизатор повинен мати змогу дізнаватись адресу призначення пакету і визначати який з вихідних портів являється найкращим вибором для доставки пакету за цією адресою. Маршрутизатор робить вибір згідно з таблицею переадресації. Основна проблема маршрутизації: як маршрутизаторам роздобути  інформацію для своїх таблиць переадресації?

Алгоритми маршрутизації необхідні для побудови таблиць маршрутизації і, звідси, таблиці переадресації. Базовою проблемою маршрутизації є пошук найкоротшого шляху між двома вузлами, де довжина шляху дорівнює сумі відстаней до всіх вершин, що складають шлях. На практиці в більшості мереж маршрутизація здійснюється запуском протоколів маршрутизації між вузлами. Ці протоколи забезпечують розподілений, динамічний шлях для вирішення проблеми пошуку найкоротшої траєкторії за присутності з’єднання, збоїв вузлів і змінної вартості вершин.

Одним з основних класів алгоритмів маршрутизації являється дистанційно-векторний алгоритм. Кожен вузол будує вектор, що містить відстані (вартості) до всіх інших вузлів і розповсюджує цей вектор на найближчих сусідів. RIP – канонічний приклад протоколу маршрутизації побудованого на дистанційно-векторному алгоритмі. Маршрутизатори RIP регулярно надсилають свої сповіщення (наприклад, кожні 30секунд). Маршрутизатор посилає повідомлення оновлення кожний раз, коли спрацювання оновлення від іншого маршрутизатора змушує його змінити таблицю маршрутизації.

Routing Information Protocol, RIP — один із найрозповсюдженіших протоколів маршрутизації в невеликих комп'ютерних мережах , який дозволяє маршрутизаторам динамічно оновлювати маршрутну інформацію (напрямок і дальність в хопах), отримуючи її від сусідніх маршрутизаторів.

1.2. Історія

Алгоритм маршрутизації RIP (алгоритм Беллмана-Форда) був вперше розроблений в 1969-у, як основний для мережі ARPANET.

Прототипом протоколу RIP є Gateway Information Protocol, частина пакету PARC Universal Packet.