ВСТУП

      Грунт — це поверхневий шар земної кори, видозмінений під впливом фізичного, хімічного і органічного вивітрювання. Це ланка, що зв'язує живу і неживу природу. Складається з твердих речовин, ґрунтової води, повітря і живих організмів. 
       Процес утворення ґрунтів пов'язаний з кліматом, рослинністю, рельєфом, діяльністю мікроорганізмів, мінеральним складом підґрунтя і працею людини. 
Найважливіші морфологічні ознаки ґрунтів: забарвлення, структура, будова, механічний склад, включення. 
       Забарвлення — це одна з важливих морфологічних ознак, за якою деякі ґрунти навіть одержали назву (чорноземи, каштанові, буроземи, сіроземи). Колір ґрунтів залежить від сполук, що входять до його складу. 
Гумусові речовини і сполуки марганцю надають ґрунтам темного кольору (чорного або сірого), оксиди кремнію, солі кальцію — світло-білого або ясно-ciporo. Оксиди заліза, залежно від концентрації їх, забарвлюють у жовтий, коричневий або бурий колір. 
       Структура. Ґрунти поділяються на структурні і безструктурні. У безструктурному ґрунті окремі механічні елементи (піщинки, пилуваті частинки) перебувають у вільному стані й не зв'язані одна з одною. У структурному — вони поєднані в агрегати різної величини і форми, які і надають ґрунту певної структури. 
      Структура ґрунту, створюючи сприятливий водний і повітряний режими, є одним з вирішальних факторів його родючості. 
Найсприятливішою структурою є горіхувато-зерниста з агрегатами розміром від 10 до 0,25 мм. 
      Будова ґрунту — щільність і пористість, які зумовлюють його водопроникність і аерацію. 
Механічний склад ґрунту — це співвідношення в ґрунті часток різної величини. Залежно від вмісту глини і піску ґрунти поділяються на такі групи: легкі, середні