Прояви азональності в географічному середовищі
19

Циркумокеанічні структури. Вони проявляються в збільшенні континентальності вглиб материка, в зменшенні кількості морських со­лей, що потрапляють на материк з атмосферними опадами. Цир­кумокеанічна структура проявляється на суходолі (та в атмосфері) залежно від віддаленості від Океану. Її чинниками є надходження з Океану вологи й тепла, існування стійких систем переносу (геогра­фічних теплових машин) та відповідні режими й ознаки погодие циркумокеанічну структуру західних окраїн континентів у межах переважання східного переносу повітряних мас; при­клади — субтропічні західні окраїни Південної Америки (пу­стеля Атакама) та Африки (Наміб), а в арктичному поясі — Західна Гренландія [15].

Секторність природи материків. Положення території в системі континентально-океанічної (азональної) атмосферної циркуляції стає одним із глобальних факторів диференціації географічної оболонки. В міру віддалення від океану вглиб материка, як правило, зменшується повторюваність морських повітряних мас, зростає континентальність клімату, зменшується кількість опадів. На цій основі виділяються кліматичні області і змінюються природні зони. Так утворюється секторність, тобто поділ материків на меридіональні фізико-географічні сектори (західний, центральний або внутріконтинентальний і східний). Кожен довготний сектор характеризується специфічним неперервним рядом природних зон ("зональний спектр") (рис.3.1).