тарантела справила фурор, бо там були вилиті всі її глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що наближалася розв’язка тої таємниці, яку так довго вона приховувала: «Чуєте, фру Лінне! Вона танцює тарантелу... викликає фурор... цілком заслужений... хоч виконання було, здається, надто природне... тобто безпосереднє, більш натуральне, ніж це бажано з погляду мистецтва. Ну, та хай! Головне — вона викликала захоплення, шалене захоплення. І дати їй після цього залишитись? Послабити враження? Ні, дякую. Я підхопив мою чудесну капричіянку, — примхливу капричіянку, можна б сказати, — під ручку, марш-маршем по залу, загальний уклін, і — як пишуть у романах — прекрасне видіння зникло. Кінець завжди повинен бути ефектний» [12, с. 220].
Отож, ми бачимо, що для Хельмера набагато важливішим було те, як сприйме його оточуючий світ, а не відчуття до дружини. Для нього цей танець – це гарна маска їх подружнього життя, яке збоку виглядає, наче картинка. Він конформна особистість для якої суспільна думка понад усе.
Маскарадні костюми – це використаний Ібсеном своєрідний ефект карнавалізації. Кожна маска – це інший персонаж. Усі в родині носили маски, приховуючи за ними свою істинну сутність. Ми бачимо, що в кінці драми ці маски були зняті з героїв, і ми побачили через образ Нори і Хельмера два суспільних типи людей – це пристосуванці та ті, які не хочуть коритись суспільним правилам та ідуть проти них.
Х е л ь м е р. Ні, стривай... (Зазираючи туди.) Чого ти хочеш?
Н о р а (з іншої кімнати). Скинути маскарадний костюм [12, 250].
Отож, ми бачимо, що Норі набридло ховатися за масками та маскарадними костюмами, вона хоче звільнитися від цієї фальші і нарешті почати робити те, що хочеться саме їй.
Також, важливим символом є і сам лист, який отримав Хельмер. Він символізує те, що рано чи пізно все одно б сталось, а лист лише пришвидшив це.