Художня дискусія в літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття: Генріх Ібсен (драма «Ляльковий дім») та Август Стріндберг (оповідання «Ляльковий дім»)
11

тарантела справила фурор, бо там були вилиті всі її глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що наближалася розв’язка тої таємниці, яку так довго вона приховувала: «Чуєте, фру Лінне! Вона танцює тарантелу... викликає фурор... цілком заслужений... хоч виконання було, здається, надто природне... тобто безпосереднє, більш натуральне, ніж це бажано з погляду мистецтва. Ну, та хай! Головне — вона викликала захоплення, шалене захоплення. І дати їй після цього залишитись? Послабити враження? Ні, дякую. Я підхопив мою чудесну капричіянку, — примхливу капричіянку, можна б сказати, — під ручку, марш-маршем по залу, загальний уклін, і — як пишуть у романах — прекрасне видіння зникло. Кінець завжди повинен бути ефектний» [12, с. 220].

Отож, ми бачимо, що для Хельмера набагато важливішим було те, як сприйме його оточуючий світ, а не відчуття до дружини. Для нього цей танець – це гарна маска їх подружнього життя, яке збоку виглядає, наче картинка. Він конформна особистість для якої суспільна думка понад усе.

Маскарадні костюми – це використаний Ібсеном своєрідний ефект карнавалізації. Кожна маска – це інший персонаж. Усі в родині носили маски, приховуючи за ними свою істинну сутність. Ми бачимо, що в кінці драми ці маски були зняті з героїв, і ми побачили через образ Нори і Хельмера два суспільних типи людей – це пристосуванці та ті, які не хочуть коритись суспільним правилам та ідуть проти них.

Х е л ь м е р. Ні, стривай... (Зазираючи туди.) Чого ти хочеш?

Н о р а (з іншої кімнати). Скинути маскарадний костюм [12, 250].

Отож, ми бачимо, що Норі набридло ховатися за масками та маскарадними костюмами, вона хоче звільнитися від цієї фальші і нарешті почати робити те, що хочеться саме їй.

Також, важливим символом є і сам лист, який отримав Хельмер. Він символізує те, що рано чи пізно все одно б сталось, а лист лише пришвидшив це.