Художній світ Ірини Жиленко
1

ВСТУП

 

У другій половині ХХ століття на літературному небосхилі з’явилася нова генерація літературних митців, яких пізніше почали називати «поколінням шістдесятих» або «шістдесятниками». [21]

У просторі шістдесятників одним із найяскравіших явищ є творчість Ірини Володимирівни Жиленко. Ірина Жиленко – надзвичайно обдарована поетеса із тонким відчуттям світу, естетичним поглядом на життя, гедоністичною чуттєвістю. Хоча до цього часу доробок авторки не поціновано належним чином, але вона посідає одне з найвизначніших місць серед представників своєї культурно-літературної епохи, і її творчість не можна не назвати знаковою, і по-своєму унікальною, до того ж доробок письменниці є невід’ємною частиною культуротворчого і літературотворчого процесів другої половини ХХ століття. Такої ж думки дотримується Оксана Забужко, для якої поезія Ірини Жиленко стоїть на особливому почесному місці: «Щоб бути поміченим й оціненим читацькою публікою, талановитим жінкам більше не треба займатись тематичною самокастрацією під страхом інакше опинитись на маргіналіях літературного процесу з нашийником «камерної авторки», якого вже ввік не здихаєшся (жертвою такої гендерної сегрегації в старшому поколінні стала, наприклад, абсолютно першорядна Ірина Жиленко, чий вплив на сучасну українську поезію – та навіть на ту ж Забужко! – досі належно ніким не поцінований…». [26]

Говорячи про літературний доробок Ірини Жиленко, важко не погодитись із Оксаною Забужко. Адже справді не можна вважати гріхом красу чи ту саму камерність, до якої тяжіє Ірина Жиленко в поезії.

Творча спадщина Ірини Жиленко є унікальним явищем в історії української літератури, оскільки містить істотно різні твори, як за жанрами, так і за стильовими особливостями.                                                        

Доробок І. Жиленко не залишив байдужими літературознавців та читацьку аудиторію. Крім того, зацікавлення спадщиною письменниці