Нафтогазовидобування
1

Вступ

Сучасна Україна  - країна що, відчуває дефіцит власних природніх вуглеводневих ресурсів. Власне видобування газу задовольняє потреби в ньому на 40%, а нафти – 15-20%. Решта потреб задовольняється імпортом  з інших держав світу.

Така ситуація заставляє Україну ефективно використовувати  свою ресурсну базу та реалізувати власні або спільні проекти з видобування вуглеводнів і регіонах зі значними  їх запасами.

Вуглеводневі ресурси на суходолі мають  досить високий рівень освоєння (понад 50%). В процесі – розвідувальних робіт  відкриваються нові родовища але переважно з незначними запасами  вуглеводнів, які залягають переважно на великих глибинах. Це різко збільшує видатки на проведення  бурових робіт, бо глибина сучасних свердловин, що буряться на Україні, перевищує відмітку 6000 м.

Основними нафтогазовими регіонами є Дніпровсько – Донецька западина але і тут горизонти буріння залягають досить глибоко. Проводка таких свердловин потребує не тільки сучасного потужного обладнання , а систематичного контролю його стану, визначення величин зносу та проведення відновлювальних ремонтів.

Нафтогазовидобування  в українській частині акваторії Чорного і Азовського морів сьогодні під великою загрозою, бо політична  ситуація в державі є досить складною.  Освоєння  цього регіону є можливим тільки при досягненні миру на наших землях і звільнення їх від проросійських сепаратистів.

Проведення потужних бурових робіт  на нафту та газ є можливим тільки шляхом достатніх об’ємів фінансування  геологорозвідувальних робіт та при наявності надійного, ефективного і дорогого бурового обладнання. Разом з тим статистика вказує, що більше половини обладнання в нафтовій і більше третини в газовій  та понад 80% в переробній промисловості вичерпало свій ресурс.