РОЗДІЛ І. Теоретична частина

1.1.Форми власності суб’єктів господарювання

Учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, визнаються суб’єктами  господарювання.

Суб’єкти господарювання підлягають державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець. Відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.

Одним із самостійних суб’єктів господарювання є підприємство, створене компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні  діють такі підприємства:

- приватне підприємство –  діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання;

- колективне підприємство – діє на основі колективної власності;

- комунальне підприємство – діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство – діє на основі державної власності;

- підприємство засноване на змішаній формі власності – на базі обєднання  майна різних форм власності.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається іноземним підприємством.