Зовнішній та внутрішній аудит в міжнародній практиці. Особливості аудиту інвестицій підприємств
3

1. Зовнішній та внутрішній аудит в міжнародній практиці

 

 

В економічній літературі висловлюються різні думки щодо істо­рії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинсь­кого слова "audio" (він слухає, відповідно "auditor" — той, хто слухає).

Одні автори стверджують, що започаткування професії аудито­ра сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії (НІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори — намісники провінцій, фінансові чинов­ники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фі­нансовими та судовими справами.

Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародав­ній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо не­стача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування ЇЇ відбува­лося у десятикратному розмірі. Афіни мали спеціальних чиновни­ків і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.

В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які пере­возили товари в інші країні Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах.

Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італій­ських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування конт­ролю на приватному та державному рівнях.

У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економіч­них відносин удосконалювався облік і контроль господарської дія­льності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових за­писів і звітності. В цих трактатах наголошувалося на необхідності піддавати ретельній перевірці звіти; регулярно проводити інвента­ризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтвер­джувати правильність цін та ін.