1. Організація обліку поточних зобов’язань

Для нормальної фінансової життєдіяльності будь-якого підприємства присутність позикового капіталу не лише нагальна потреба, але й чудова можливість оптимізації своїх фінансових показників.

В бізнесовому середовищі вельми різноманітні джерела запозичення. Це отримання кредитів від фінансових установ і емісія власних боргових зобов’язань і майже безкорислива фінансова допомога від засновника, контрагента, і навіть така звична кредиторська заборгованість. З розвитком фінансових ринків варіантність таких джерел значно зростає. Фінансово-кредитна сфера нашої економіки розвивається надто бурхливими темпами. Вітчизняному підприємству не завжди легко зорієнтуватися, у кого швидко і вигідно можна позичити грошей. Традиційним джерелом такої позики є банківський сектор.

Національний банк України встановлює порядок отримання резидентами кредитів як в національній так і іноземній валюті.

У кредитному догові передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок оплати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору та цільовим його використанням.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Відображення в обліку поточних зобов’язань регулюється П(С)БО-11. Саме там дано їхню структуру. Так, поточні зобов’язання включають: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за розрахунками: з одержаних авансів; з бюджетом; з позабюджетних платежів; із страхування; з оплати праці; з учасниками; із внутрішніх розрахунків; інші зобов’язання.