- органолептичні;
- фізичні;
- хімічні;
- бактеріологічні.
Органолептичні показники визначаються за допомогою органів чуття людини, до них відносяться запах, смак, колірність, прозорість чи мутність, колір і температура. Деякі з них одночасно є також і фізичними. При дослідженні стічних вод органолептичний аналіз не застосовується.
До фізичних показників якості води відноситься температура, мутність, концентрація, колір.
Хімічні показники включають активну реакцію рН, окислюваність, розчинність газів, сухі залишки, жорсткість, лужність, кислотність, агресивність, наявність мікроелементів і різноманітних солей. Сюди ж можуть бути віднесені і показники органічного забруднення води.
В зв′язку з труднощами аналітичного визначення багатьох органічних речовин, що присутні в воді, звичайно застосовують сумарну оцінку їх вмісту, шляхом окислення їх киснем.
Кількість кисню (мг/л), необхідна для хімічного окислення органічних речовин, має назву „хімічне споживання кисню” (ХСК). Величина ХСК – непрямий показник вмісту органічних речовин в воді.
Другим непрямим показником забруднення води є біохімічна необхідність в кисні (БНК). Це кількість кисню (мг/л), необхідна на аеробне біохімічне розкладення органічних речовин, що містяться в воді, за певний відрізок часу 1,2,5,20 діб).
Розчинений кисень визначає ступінь чистоти води: чим менший вміст кисню в ній, тим вища її забрудненість органічними продуктами. Окрім того, вміст кисню має суттєвий вплив на процеси самоочищення забруднених вод в річках та озерах.