1.2. Характеристика сировини. Фізико механічний склад сировини та готової продукції

Облицювальний камінь повинен володіти необхідними декоративними якостями і визначеними фізико-механічними властивостями, що забезпечують багаторічну експлуатацію виготовлених з нього споруд. Він застосовується у вигляді блоків для архітектурно-будівельних деталей (орнаментів, барельєфів, колон, виготовлення монументів скульптур) чи у вигляді плит з різною фактурою поверхні для зовнішнього і внутрішнього облицювання стін будинків і споруд, настилання підлог, виготовлення сходових маршів і інших конструкцій.

Для одержання облицювальних матеріалів використовуються різні гірські породи. З міцних, твердих і морозостійких порід (граніт, діорит, габро, лабрадорит, кварцит, базальт, ріолит) одержують матеріали, що застосовуються для зовнішнього облицювання будинків, парапетів, сходів, площадок, плит для настилання підлог у приміщеннях з інтенсивним рухом людських потоків; з порід середньої міцності і м'яких, неморозостійких (мармур, доломіт, вапняк, гіпс, гравертин, туф вулканічний і ін.) виготовляють в основному матеріали для внутрішнього облицювання і благоустрою будинків (облицювання стін, настилання підлог з незначним рухом людських потоків і ін.).

Обов'язковою вимогою для родовищ облицювального каменю є можливість одержання з гірського масиву блоків необхідних розмірів, форми і характеру поверхні, що дозволяє виготовляти стандартні плити й архітектурно-будівельні деталі.

Вимоги промисловості до якості сировини.

Якість декоративно-облицювальних каменів визначається відповідно до  ДСТ 9479-84 "Блоки з природного каменю для виробництва лицювальних виробів. Технічні вимоги". Стандарт затверджений і введений у дію Постановою Державного Комітету СРСР по справах будівництва від 30.12.1983р. №345. Стандарт поширюється на блоки, що добуваються з масиву гірських порід і, що призначаються для виготовлення облицювальних плит і архітектурних виробів за відповідними стандартами і технічними умовами.