Букинське родовище габро і лабрадориту
29

2.5.2. Економічні і соціальні проблеми охорони навколишнього середовища

Охорона навколишнього середовища і раціональне використання її ресурсів в умовах бурхливого зростання промислового виробництва стала однієї з актуальних проблем сучасності. Результати впливу людини на природу необхідно розглядати не тільки у світлі розвитку технічного прогресу і росту населення, але й у залежності від соціальних умов, у яких вони виявляються. Відношення до природного середовища є мірою соціальних і технічних досягнень людського суспільства, характеристикою рівня цивілізації. Співробітництво між країнами в області охорони природи здійснюється  через такі організації як Європейський економічний союз (ЄЕС), Організація об'єднаних націй (ООН) у рамках "Програми ООН по навколишньому середовищу" (ЮНЕП). До головних  напрямків діяльності ЮНЕП відносяться екологічні проблеми населених пунктів, а також  проблеми здоров'я і добробуту людини, охорона наземних екосистем і боротьба з поширенням пустель, діяльність, зв'язана з екологічним утворенням і інформацією, торгові, економічні і технологічні аспекти по захисту природи, захист Світового океану  від забруднення, охорона рослинності і диких тварин, екологічні питання енергетики.

Економічна проблема охорони навколишнього середовища полягає в оцінці збитку, нанесеного забрудненням атмосфери, водних ресурсів, розробкою  і використанням надр. Економічний збиток являє собою витрати, що виникають внаслідок підвищеного (поверх того рівня, при якому не виникає негативних наслідків) забруднення повітряного середовища, водних ресурсів, земної поверхні.

Забруднене природне середовище може негативно впливати на "реципієнтів" (людей, промислові , транспортні  і житлово-комунальні об'єкти,  сільськогосподарські угіддя, ліси, водойми тощо). Ці негативні впливи виявляються в основному в підвищенні захворюваності людей і погіршення їхніх життєвих умов, у зниженні продуктивності біологічних природних ресурсів, прискорення зносу будинків, споруджень і устаткування. У зв'язку з вищевикладеним можна виділити наступні групи витрат: витрати, спрямовані на запобігання шкідливого впливу забрудненої навколишнього середовища на реципієнтів, і витрати, викликувані цим впливом.

До першої групи відносяться витрати на переміщення реципієнтів за межі зон локальних забруднень навколишнього середовища, на озеленення санітарно-захисних зон, на спорудження й експлуатацію систем очищення повітря, що надходить у житлові приміщення. Витрати, віднесені  до другої групи, включають витрати на медичне обслуговування захворілих від забрудненого повітря, оплату бюлетенів, компенсацію втрат продукції через підвищення захворюваності, на компенсацію зниження продуктивності біологічних земельних і водних ресурсів.

Економічна ефективність від заходів, що попереджають локальне забруднення повітряного середовища "Э1", може бути визначена за наступному виразом:

Э1 = У+Д-З ,

де  У - розміри  річного збитку, що запобігається, від забруднення повітряного середовища, руб., Д - річний додатковий доход від поліпшення виробничих результатів діяльності підприємства при реалізації противозабруднюючих повітря заходів, включаючи рентабельну утилізацію забруднюючих речовин (для гірських підприємств, зокрема  метану), грн., З - приведені витрати на  чи запобігання зниження забруднення повітряного середовища, грн. При "З"  чи більше дорівнює У+Д противозабруднюючих заходи  стають економічно неефективними, однак вони можуть бути соціально виправданими.

На даний час не має можливості дати порівняльну кількісну оцінку впливу на навколишнє середовище гірничого виробництва та інших видів діяльності людини, оскільки відсутні науково-методичні основи для такого порівняння. Застосування ж різних часткових критеріїв не дозволяє отримати відповідь на це питання.

Японський вчений М. Накао розділяє негативний вплив гірничого виробництва на навколишнє середовище на наступні групи:

- осаджування земної поверхні внаслідок утворення земної поверхні внаслідок утворення підземних пустот і порожнини, які виникають при вилученні корисних копалин і відкачки шахтних вод;