розробки планів локалізації і ліквідації аварій;
організації страхового захисту майна підприємств;
розгляди конфліктів між суб'єктом господарської діяльності, який експлуатує або планує експлуатацію потенційно небезпечного об'єкту, і будь-якими зацікавленими сторонами, для яких аварії на об'єктах підвищеної небезпеки можуть приймати негативні наслідки.
Методика призначена для фахівців в області промислової безпеки і охорони праці, керівників і фахівців підприємств, а також для фахівців органів виконавчої влади, які регулюють відношення у сфері діяльності об'єктів підвищеної небезпеки, відповідно до вимог Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" [37]. Методика є основою для розробки відомчих або галузевих керівних документів по проведенню аналізу ризику об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до їх специфіки. Результати аналізу ризику наводяться в декларації безпеки згідно з вимогами порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки. Аналіз небезпеки і ризику аварій на об'єкті підвищеної небезпеки включає такі основні етапи:
постановка завдання аналізу небезпеки і оцінки ризику;
аналіз небезпеки і умов виникнення аварій;
оцінка ризику (вірогідність) виникнення аварій;
аналіз умов і оцінка вірогідності розвитку аварій;
визначення масштабів наслідків;
оцінка вірогідності наслідків аварій;
оцінка прийнятності ризику і ухвалення рішень по зниженню ризику.
Для виділення об'єктів, для яких необхідно при розробці декларації безпеки виконати аналіз небезпеки і ризику, слідує: визначити ті апарати або установки, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин; визначити ті з них, на яких аварії з нанесенням збитку можливі за межами підприємства; встановити зони максимального ураження, вигляд і масштаб можливих наслідків негативних дій [37]; визначити реципієнтів, що потрапляють в зону ураження, і встановити об'єкти «турботи».