опалин незалежно від їх форм власності і відомчої підпорядкованості. Так, наприклад, при видобуванні кам'яного вугілля експлуатаційні втрати необхідного вугілля нормуються: в ціликах усередині самої виймальної дільниці; в лежачому, висячому боках по верхній і нижній межах контурів пласта; між виймальними шарами і в відпрацьованих частинах покладу. Втрати видобувної корисної копалини нормуються: в підготовчих і очисних вибоях при сумісному вийманні і змішуванні з вміщуючими породами; у відпрацьованому просторі - від змішування з обрушеними породами на підошві, на уступах, в закладці.

В необхідних випадках нормуються також втрати в місцях навантаження, розвантаження, складування, сортування і на транспортних шляхах підприємства. Нормативи втрат і збіднювання корисної копалини гірниче підприємство розраховує для кожного блоку (виймальної ділянки), намічуваного до розробки, погоджує з місцевими органами Держкомнаглядохоронпраці України і затверджує в установленому порядку. Контроль за дотриманням затверджених нормативів втрат і збіднювання, а також за правильним відображенням фактичних втрат в річних технічних звітах і списанням погашених балансових запасів здійснюється геолого-маркшейдерською службою та відділом технічного контролю гірничого підприємства.

Визначення величини та облік втрат і збіднювання корисної копалини при видобуванні здійснюють головним чином з метою виявлення місць наднормативних втрат, причин їх утворення і розробки конкретних заходів для їх зменшення, а також для вирішення питань, пов'язаних з вилученням раніше втрачених запасів корисної копалини при повторній розробці родовищ.

Гірничодобувні підприємства фіксують повноту використання запасів і втрат корисних копалин за обліковими показниками: коефіцієнту вилучення з надр, коефіцієнта зміни якості і за втратами корисних копалин при видоб