8. Застосування знеболювання

При болях у тварин різко зростає судинний тонус, прискорюється дихання, гальмується секреція залоз травного каналу, посилюється обмін речовин із значним зміщенням до катаболізму. Клінічний прояв розладів – травматичний шок.

Чутливість м’язів залежить від ступеня подразнення оточуючих фасціанальних футлярів. Підшкірна сполучна тканина чутлива в ділянці проходження нервових стовбурів і судин. Чутливі до болю сім’яний канатик, мізоварій, парієтальна очеревина і плевра.

Больові подразнення різко знижують продуктивність тварин: зменшуються надої молока у корів, знижується приріст маси тіла у тварин на відгодівлі.

Існують два методи знеболювання: наркоз, місцеве знеболювання.

Наркоз – стан тварини, який характеризується глибоким оборотним пригніченням функцій центральної нервової системи внаслідок застосування наркотичних речовин. Для наркозу характерні втрата чутливості, розслаблення скелетних м’язів і пригнічення рефлексів. При цьому зберігається діяльність життєво важливих центрів: дихання, судиннорухової і гладкої мускулатури.

Передозування наркотичних речовин призводить до загибелі тварин. Наркоз буває глибоким і поверхневим. Його ділять на дві основні групи – інгаляційний (пульмональний) і неінгаляційний (парапульмональний). Наркоз розрізняють внутрішньовенний, оральний, прямокишковий, інтраперитонеальний, внутрішьокістковий.

Місцеве знеболювання спрямоване на тимчасове усунення чутливості в ділянці операції за допомогою місцево-анестезуючих речовин. Під дією місцево-анестезуючих речовин зникає не тільки больове відчуття, а й тактильна, температура й інші види чутливості. Блокада означає ін’єктування розчинів анестетиків у ділянці нервових стовбурів соматичної і вегетативної нервових систем, спинномозкових корінців, нервових сплетень і нервових закінчень.