Статус людини в колективі. Акмеологічний аспект розвитку професійної творчості
3

1. Статус людини в колективі, статус групи

 

 

Суттєвою характеристикою особистості є її поведінка у групі, вміння контактувати і взаємодіяти з іншими людьми, дотримуватися групових норм і правил. Оскільки процес відносин особистості й групи є надзвичайно складним, для їх розуміння й оцінювання важливі як властивості особистості, котра займає певні статус і позицію в групі, так і склад, характер діяльності, рівень організації групи та групові процеси.

Психологія послуговується поняттями, котрі визначають місце й особливості поведінки особистості в групі та в ширших соціальних об´єднаннях. Найважливішими серед них є статус, позиція і роль.

 Статус відображає визнання чи невизнання особи, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію до неї у групі, колективі, суспільстві.

Статус (лат. status — стан, становище) - становище індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов´язки і привілеї.

У різних групах одна людина може мати різний статус. Оскільки індивід перебуває у взаємозв´язках різного рівня, виокремлюють економічний, правовий, професійний, політичний, особистісний та інші статуси особистості. Більш узагальненими є психологічний і соціальний статуси. Розрізняють також заданий і досягнутий, формальний і неформальний, суб´єктивний і об´єктивний статуси.

Загалом статус постає як єдність об´єктивного й суб´єктивного, особистісного, як показник визнання значущості особистості групою чи суспільством. У статусі виявляють себе групові норми й цінності. Головними складовими статусу є авторитет і престиж особистості. Основою авторитету є властивості і риси людини, що за рівнем свого розвитку суттєво переважають такі самі якості інших. В управлінській діяльності вирішальною у формуванні взаємин на рівні “керівник — підлеглий” є не об´єктивна цінність властивостей людини, а суб´єктивна їх цінність для тих, хто взаємодіє.