У 1996 р. була підписана тристороння азербайджансько-грузинсько-українська угода щодо створення Транскавказького транспортного коридору. На саміті у м. Страсбурзі (Франція) 10 жовтня 1997 р. президенти Азербайджану, Грузії, Молдови і України підписали угоду про створення ГУАМ на засадах співпраці в політичній, військовій та економічній сферах. У спільному комюніке підкреслювалась необхідність розвитку чотиристороннього співробітництва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства закону і поваги прав людини. Країни об'єдналися для розв'язання спільних проблем. Йдеться про участь у миротворчих процесах на території учасниць конфліктів, розв'язання проблеми збройного сепаратизму, взаємовідносини з НАТО, зокрема програма «Партнерство заради миру»; створення спільного батальйону з підрозділів збройних сил країн ГУАМ.

Отже, ГУАМ набула рис міжнародної організації, яка відіграє інтегруючу роль у розвитку Чорноморсько-Каспійського регіону. 16 вересня 1998 р. керівники прикордонних служб підписали протокол про співробітництво у сфері охорони кордонів (зокрема щодо боротьби з тероризмом і незаконним обігом наркотиків), а у 1999 р. в Грузії провели спільні військові навчання із «захисту» нафтового трубопроводу Баку — Супса.

2. Головні напрямки співробітництва країн ГУАМ

Головний напрям співробітництва країни ГУАМ закріпили у спільній декларації в січні 1999 р. у Вашингтоні. 24 квітня 1999 р. під час ювілейного вашингтонського саміту держав — учасниць і держав — партнерів НАТО до ГУАМ приєднався Узбекистан. Цій події передувало укладення 19 лютого 1998 р. Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Узбекистаном, а також вихід останнього з Договору про колективну безпеку. За підсумками зустрічі було ухвалено Вашингтонську заяву, в якій визначено завдання в галузі безпеки (п. 3–6), необхідність розвитку транспортного коридора (п. 7), проведення регулярних консультацій (п. 8).