РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління прибутковістю та рентабельністю

1.1. Суть категорій прибутку та рентабельності, їх економічні значення

         Розвиток ринкових відносин вимагає здійснення нової фінансової політики, посилення її впливу на прискорення соціально-економічного розвитку України, ріст ефективності виробництва і зміцнення фінансів держави. Важлива роль у забезпеченні усесторонньої інтенсифікації виробництва і підвищенні ефективності належить прибутку.

Прибуток – одна із основних форм грошових нагромаджень, які створюються в галузях економіки; він є частиною національного доходу, включає вартість додаткового продукту і окремі елементи необхідного. Прибуток займає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші економічні важелі прямо або опосередковано пов’язані з прибутком [29, с.3 ].

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Прибуток є об’єктивною економічною категорією. На його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу внутрішнього продукту [ 55, с.64 ].

Прибуток є одним із основоположних елементів госпрозрахункової діяльності підприємств і об’єднань. Він визначає фінансовий стан підприємств і об’єднань, рівень задоволення особистих і суспільних потреб працівників, гарантує повноту і своєчасність виконання зобов’язань перед фінансово-кредитною системою і характеризує ефективність виробництва. Роль прибутку в умовах ринку значно зростає.