Сутність грошово-кредитної політики
17

4. Політика рефінансування

 

 

Під рефінансуванням розуміють забезпечення центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами. Ініціаторами рефінансування виступають комерційні банки.

Серед інструментів грошово-кредитної політики важливе значення має політика, яку проводить НБУ як кредитор в останній інстанції. У країнах із розвинутими ринковими відносинами центральний банк надає кредити комерцій­ним банкам та іншим фінансово-кредитним установам, рефінансую­чи їхні активні операції, тобто здійснюючи переоблік комерційних векселів і надаючи ломбардний кредит. Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування, але на по­чатку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були і господарюючі суб'єкти, і Мінфін. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і на­давав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, тобто опосередковано покривав недостачу ресурсів для фінансуван­ня державного сектора економіки.

Загалом НБУ застосовував такі методи кредитування:

- адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;

- безпосереднє централізоване кредитування міністерств для
покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

- безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту
державного бюджету;

- проведення закритих і цільових кредитних аукціонів;

- надання  комерційним банкам  облікового й ломбардного кредиту;

- проведення операцій РЕПО.