Виникнення стратегії кризи збуту. Сутність, основі принципи та технологія впровадження організаційно-управлінської реструктуризації
3

1. Виникнення стратегії кризи збуту та роль маркетингу в її подоланні

 

 

 

Криза при широкому на неї погляді, так само потрібна системі, що розвивається, як і стабільний стан. Кризу треба розглядати як переломний момент у розвитку системи, що дає простір новому витку економічних змін.

Криза, змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином її оновлює. Тому очисна сила кризи потрібна системі не менше, ніж спокійне безтурботне життя. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого, це свого роду закон єдності та боротьби двох протилежностей. Без боротьби – немає розвитку.

Виникає циклічна тенденція розвитку, що відбиває періодичне настання криз. Кризи не обов’язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти, але їхнє настання викликкається не тільки суб’єктивними, але й об’єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи.

Криза – це крайнє загострення  протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.

Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними. Вони поділяються на об’єктивні, пов’язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами  зовнішнього  середовища  організацій,  і  суб’єктивних,  що відбивають  помилки і  волюнтаризм  в  управлінні (рис.1).  Причини  криз   можуть носити  також  природний  характер,  що   відбивають   явища    клімату, землетрусу,  повені  й  інші катаклізми природної властивості. А можуть  носити  і  техногенний  відбиток,  пов’язаний  з  діяльністю  людини.

Причини  кризи  можуть  бути  зовнішніми  і  внутрішніми. Перші пов’язані  з  тенденціями  і стратегією макроекономічного розвитку чи розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Другі – з  ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками  в організації виробництва, недосконалістю управління, іноваційною  й  інвестиційною політикою.