Вступ

Інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у виді нового або удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного який використовується в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Вона може бути розглянута як у динамічному, так і в статистичному аспекті. У останньому випадку інновація рекомендується як кінцевий результат науково-виробничого циклу.

Впровадження та розробка у виробництво нової продукції мають для підприємств важливе значення як засіб підвищення конкурентоздатності й усунення залежності підприємств від розбіжності життєвих циклів виробленої продукції. В даний час відновлення продукції відбувається досить швидкими темпами.

Ринкові відносини в економіці стимулюють підприємства до впровадження нововведень яке здійснюється шляхом розробки та реалізації інноваційних проектів, які, з одного боку, несуть певну вигоду для підприємства, а, з іншого - містять високий ступінь ризику. Вчасне розпізнати ризик інноваційного проекту, виявити його джерела і напрямки зниження витрат по їх впровадженню - це будуть основні джерела фінансування інноваційних проектів.

Аналіз сучасної економічної літератури дає підставу констатувати, що у теперішній час у вітчизняній і зарубіжній теорії і практиці немає єдиного підходу до управління ризиком інноваційних проектів. Значна частина наукових праць містить теоретичні дослідження і методи виміру рівня ризику у сфері фінансів, інвестицій і інших сферах. Разом із тим відчувається явний дефіцит праць, яким присвячено управлінню ризиком при розробці і впровадженні інноваційних проектів.