44. Теоретичні основи, сутність і фактори міжнародної економічної інтеграції

Інтеграція в перекладі з латинської —  означає з'єднання окремих частин у загальне ціле.

Найважливішою ознакою сьогоднішньої дійсності є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів на різних рівнях. Економічна взаємозалежність держав, інтернаціоналізація продуктивних сил сприяють розвитку інтеграційних процесів в економіці. Основною метою економічної інтеграції як якісно нового і більш складного етапу інтернаціоналізації господарських зв'язків є більш тісне співробітництво і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва.

Регіональною інтеграцією цікавились теоретики світової економіки: американський учений Б. Баласса. таДж. Вайнер, англієйць Дж. Мідом, голландський соціал-демократ Ян Тінберген, представники іншої теорії П. Робсон і А. Рюгман; неокейнсіанський  диріжизм А. Філіп та Р. Купер та інші.

Вони розглядали проблеми інтеграції як елемент вчення про ефективність зовнішньої торгівлі або як вчення про державне регулювання зовнішньоекономічних процесів.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий рівень розвитку МЕВ. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами — представниками різних держав.

На мікрорівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.