Вступ

У наш час життя країни і людства в цілому неможливе без виробництва, усі матеріальні блага, людина повинна виробляти сама.

Виробничий потенціал суспільства являє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості. Він характеризує максимально можливий обсяг виробництва продукції за умови повного використання робочої сили, підприємницького ресурсу, капіталу і землі. Нині особливе місце у виробничому потенціалі суспільства посідають економічні ресурси - розвідані та освоєні природні багатства (сільськогосподарські угіддя, корисні копалини, вода тощо).

У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. Економісти досліджують способи, за допомогою яких продукти виробляються і споживаються, бо люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка може виробити. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються безмежними.

Фундаментальним принципом мікроекономіки є безперечна істина, яку називають законом обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Зазначена тема розглядувалася у працях та дослідженнях Ю.В. Ніколенко, Л.Ю. Мельник., Г.І. Башнянин, В.А. Пердборський, С.В. Мочерний, Кембелл Р. Макконел, Поль Самуельсон та ін. В свої працях вони підкреслювали зростаючу актуальність, теоретичну та суспільну значущість, необхідність наукового обґрунтування нових підходів та механізмів, спрямованих на використання власних економічних ресурсів.