Міжнародне публічне право
3

Вступ

 

 

 

Міжнародне право є продуктом тривалого історичного розвитку і однією з найважливіших загальнолюдських цінностей, без якої неможливе функціонування міждержавної системи міжнародних відносин.

Міжнародне право (jus inter dentes - право у відносинах між народами) являє собою правову систему, незалежну і відмінну від внутрішньодержавної. Як і внутрішнє право, міжнародне право поділяється на публічне і приватне право.

Зародження міжнародного публічного права можна віднести до первіснообщинного ладу, коли відносини між пологами, племенами та їхніми спілками регулювалися племінними звичаями. Наприклад, звичай недоторканності посланців для укладення перемир'я.

Виникнення і розвитку міжнародного права пов'язано з виникненням держав та їх розвитком. У рабовласницькому суспільстві міжнародно-правовий звичай був головним джерелом міжнародного права. Поступово в міру розширення зв'язків між найдавнішими державами стали укладатися міжнародні договори, здійснюватиметься обмін посольствами. Складалися міжнародно-правові норми і інститути між найдавнішими державами мали обмежений регіональний характер, тим не менш, вже були визнані такі норми, як недоторканність послів, обов'язок дотримуватись міжнародних договорів.

У період феодалізму міжнародне право отримало новий імпульс розвитку. У міжнародно-правову практику увійшли і закріпились такі поняття, як суверенітет, відкрите море, нейтралітет. З'явилися постійні посольства, досконаліші види договорів. Завдяки працям голландського юриста Гуго Гроція (1583 - 1645 р. Р.) і його послідовників міжнародне право виникло як самостійна галузь науки.

Поштовх до формування якісно інших міжнародних відносин дали буржуазні революції XVII-XVIII ст Наприклад, французька буржуазна революція