1.2 Сучасні системи економічної освіти
Для розробки методики викладання економіки дуже важливо визначитися в тому, що таке економіка, що становить її зміст і суть.
Економіка — одна з найважливіших і найцікавіших складових усього суспільного механізму. І хоч економіка, як то кажуть, не має ні кольору, ні запаху, ні смаку, вона справляє колосальний вплив на розвиток людської цивілізації.
У літературі економіка розглядається як філософська категорія, як виробничо-матеріальний базис суспільства, як народне господарство країни та його складові. «Лице» економіки визначається суспільним ладом. В економіці є «дійові особи» (підприємства, організації, театри і т.ін.). економіка — це жива система, в неї свої закони, принципи і обмеження. Існує думка, що після віку атомного настане вік економіки. Це дуже важливе положення слід було б закріпити як аксіому в свідомості молодих людей.
У «Концепції» доведено, що економіка є найважливішою складовою соціального середовища, його опорним стрижнем (як і культура). Економіка — це особливий простір, у якому постійно перебуває людина як соціальна істота. І кожен з нас, з одного боку, цим середовищем користується, а з іншого — його створює.
Необхідність наукового пізнання економічних відносин в усій їх складності й різноманітності спричинилася до становлення економіки як сфери професійної діяльності, як галузі науки, як навчальної дисципліни.
Альфред Маршалл найголовнішим в економічній науці вважав вивчення поведінки людини в повсякденному господарському житті, діяльності, зв’язаній з певним рівнем добробуту, реакції на спонукальні мотиви до праці.
Російському поету XVIIІ ст. М. М. Хераскову належать такі слова: «Економіка є дзеркало людської натури». Цю ідею талановито реалізував Н. Липсиць у своєму чудовому підручнику. аналізуючи економіку «за взірцем та подобою людини», Н. Липсиць відзначає, що в економічному житті особливо виразно виявляються такі риси людини: прагнення до зростання добробуту; відчуття власності; прагнення до справедливості; природний егоїзм; схильність до брехні; гуманність; прагнення до досконалості; дух суперництва. Ці риси людської природи постійно відтворюються економічним механізмом людської цивілізації.