Венчурний бізнес в Україні
21

- низький рівень підприємницької культури та навичок, необхідних при підготовці інноваційно-інвестиційних проектів, відсутність кваліфікованих спеціалістів з управління венчурним капіталом;

- законодавчо не закріплено діяльність венчурних фондів (в Україні немає закону про венчурні фонди);

- значний обсяг кримінального капіталу в українській економіці, що негативно впливає на процеси взаємодії підприємців та інвесторів.

Крім того, головним ризиком венчурного бізнесу в Україні оператори ринку називають «складні умови для виходу інвестицій» [13,c.58].

У світі використовують два способи виходу з бізнесу венчурних компаній. Перший – за допомогою продажу своїх акцій на фондовому ринку. Однак рівень його розвитку в Україні перебуває на дуже низькому рівні, і менеджери венчурних фондів нині навіть не розглядають серйозно цей варіант. Залишається другий продаж акцій стратегічному інвестору, який виглядає більш реальним. Ряд венчурних фондів, здійснюючи інвестиційні вкладення, намагаються навіть заздалегідь визначити потенційного покупця тієї чи іншої компанії в майбутньому. Разом з тим представники венчурних фондів зазначають, що такий напрям виходу з бізнесу також є не досить доступним в Україні, оскільки не спостерігається відповідного попиту зі сторони стратегічних інвесторів, які готові інвестувати в місцеві підприємства.

Якщо загальноекономічну нестабільність доводиться визнати як об’єктивну реальність, і вона, швидше за все, ще тривалий час знижуватиме в Україні ефективність бізнесу загалом, то інші негативні фактори можна суттєво ослабити.

 

3. Державне регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері

 

Характерною рисою сучасного економічного простору України є утворення багатоступінчастої моделі інвестиційної діяльності. Її структуризація та інституціоналізація з розмежуванням функцій, завдань між різними суб’єктами господарювання дає змогу відобразити ставлення різних типів людей до ризику і діяльності, пов’язаної з ним.