Вступ

Поглиблення процесів глобалізації протягом останніх десятиліть зумовило випереджаючі темпи зростання обсягів прямих іноземних інвестицій (ПІІ) порівняно з іншими показниками розвитку світової економіки. У той же час залучення ПІІ стало одним з пріоритетних напрямків економічної політики як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються.

Існують три теорії прямих іноземних інвестицій, що побудовані на недосконалості ринку – теорія монополістичних переваг, теорія інтерналізації та еклектична теорія. Найбільш прийнятною, в сучасних умовах, є еклектична модель Дж. Даннінга, що увібрала в себе окремі елементи найкращих методів і доктрин.

Парадигма пояснює види і моделі інвестиційної діяльності компаній. Відповідно до цієї парадигми в будь-який момент часу обсяг іноземних активів, розташовуваний і контрольований мультинаціональними фірмами.

Еклектична парадигма для іноземних прямих інвестицій була розроблена Даннінгом в 70-х роках ХХ ст. Теорія використовується головним чином для пояснення діяльності мультинаціональних корпорацій. Парадигма описує умови, при яких компанія віддасть перевагу здійсненню прямого інвестування ніж експорт продукції. Умови розділені на три групи: переваги володіння, переваги місцеположення і переваги інтеналізації. Парадигма свідчить: якщо фірма володіє цими перевагами, вона в ході міжнародної діяльності здійснюватиме іноземні прямі інвестиції.