Аналіз процесів функціонування систем
7

Для визначення стабільності змінної треба дослідити її вплив на інші змінні (вершини).

Для цього потрібно: знайти усі шляхи, які з’єднують дану вершину з іншими: визначити, яким є вплив даної вершини по кожному з цих шляхів; визначити силу цього впливу, ввівши ваги ребер (зв’язків); знайти сумарний вплив даної вершини на кожну з інших. Для визначення стійкості графа слід, крім цих розрахунків, обчислити таким самим способом усі зворотні зв’язки кожної вершини. Отриманні результати дозволяють зробити висновок про стійкість системи та стабільність чи нестабільність тієї чи іншої змінної.

У знаковому графі відсутнє поняття часу. Певно немає необхідності доводити цього значення, наприклад, невчасна оплата заборгованості може привести до банкрутства. Тим не менш, незважаючи на вказані недоліки, когнітивні карти дозволяють оцінити можливі наслідки деяких рішень і визначити, чи можуть ці рішення дестабілізувати систему і які якісні зміни відбуваються у вузлах системи після того, як ці рішення будуть впроваджені.

 

2. Таблиці рішень

 

Таблиця рішень (ТР) будується у формі матриці, що відображає множину вхідних умов в множину дій.

ТР складається з двох частин. Верхня частина таблиці використовується для визначення умов. Звичайно умова є ЯКЩО-частиною оператора ЯКЩО-ТО і вимагає відповіді “так-ні”. Однак, інколи в умові може бути наявною і обмежена множина значень, наприклад, ЧИ Є ДОВЖИНА РЯДКА БІЛЬШОЮ, МЕШНОЮ АБО РІВНОЮ ГРАНИЧНОМУ ЗНАЧЕННЮ?

Нижня частина ТР використовується для визначення дій, тобто ТО-ЧАСТИНИ оператора ЯКЩО-ТО. Так, в конструкції

ЯКЩО ІДЕ ДОЩ, ТО РОЗКРИТИ ПАРАСОЛЮ

ІДЕ ДОЩ є умовою, а РОЗКРИТИ ПАРАСОЛЮ – дією.

Ліва частина ТР містить опис умов і дій, а в правій частині перераховуються всі можливі комбінації умов та, відповідно, вказується, які конкретно дії і в якій послідовності виконується, коли певна комбінація умов має місце.

Побудову ТР рекомендується здійснювати в наступній послідовності:

  1. Ідентифікувати всі умови (або змінні) в специфікації. Ідентифікувати всі значення, які може мати кожна змінна;
  2. Обчислити число комбінацій умов. Якщо всі умови є бінарними, то існує 2N комбінацій N змінних;
  3. Ідентифікувати кожну з можливих дій, які можуть викликатися у специфікації;
  4. Побудувати порожню таблицю, що включає всі можливі умови та дії, а також номери комбінацій умов;
  5. виписати і занести в таблицю всі можливі комбінації умов;
  6. редукувати комбінації умов;
  7. перевірити кожну комбінацію умов та ідентифікувати відповідні дії, що використовуються;