Вступ

Досить часто інформацію, що обробляється, треба представляти у вигляді таблиць. При цьому частина комірок таблиці містить вихідну або первинну інформацію, а частина – похідну. Похідна інформація є результатом різних арифметичних та інших операцій, що робляться над первинними даними.

Базову ідею електронних таблиць можна викласти таким чином. Кожна комірка таблиці позначається деякою адресою (позначенням комірки по горизонталі та вертикалі). Частина комірок таблиць містить якість числа, а в іншій частині записані якісь формули, операндами яких служать адреси комірок.

Для вирішення завдань, які можна подати у вигляді таблиць, розроблені спеціальні пакети програм, що називаються електронними таблицями або табличними процесорами.

Електронна таблиця – це комп'ютерний еквівалент звичайної таблиці, що складається із рядків і граф, на перетині яких розташовуються клітки, в яких міститься числова інформація, формули і текст. Графам і рядкам можна давати назви. Екран монітору трактується як вікно, через яке можна розглядати таблицю цілком і частинами. Електронна таблиця – найбільш розповсюджена і потужна інформаційна технологія для професійної роботи з даними. Для керування електронною таблицею створені спеціальні програмні продукти – табличні процесори.

Табличний процесор – це комплекс взаємопов'язаних програм, призначений для обробки електронних таблиць.

Табличні процесори являють собою зручний засіб для проведення бухгалтерських і статистичних розрахунків. У кожному пакеті є сотні вбудованих математичних функцій і алгоритмів статистичної обробки даних.

Сфери застосування електронних таблиць:

- економічні розрахунки;