ВСТУП

Екологічні відносини — одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими ефектами і з приводу надзвичайно важливих об'єктів. Екологічні відносини складаються між суспільством і природою, між людиною та навколишнім середовищем. Об'єктами екологічних відносин є природні багатства: земля, її надра, води, ліси, атмосферне повітря,
тваринний світ тощо. Від того , якими будуть екологічні відносини, залежить сьогодення та майбутнє людства.

Природне середовище — це місце життєдіяльності людини, джерело її існування. У своїй діяльності людина використовує природні багатства — від кисню і води до надр землі та лікарських рослин. При цьому вона неминуче впливає на природу, але цей вплив не повинен порушувати її законів. Науково не обґрунтоване втручання вжиття природи призводить до катастрофічних наслідків.

Тисячоліттями люди не відчували відповідальності за збереження природи, відносились до неї як до невичерпного джерела. Прозріння настало лише  тоді, коли екологічна криза стала загрожувати багатьом регіонам нашої планети та самому існуванню людства.

Все це змушує переосмислити складні взаємозв'язки і процеси у навколишньому середовищі та усвідомити, наскільки виваженими, науково обґрунтованими та законодавче врегульованими повинні бути екологічні відносини.

Проблема взаємодії суспільства й природи має глобальний планетарний характер. Зберегти природу в стані, придатному для життя людини, можна тільки загальними зусиллями населення всієї Землі. Тому кожна країна зобов'язана берегти природу та нести моральну відповідальність перед усім світом за її належну охорону.