Управління обіговими активами
3

1. Теорія

 

 

Управління оборотним капіталом полягає в управлінні поточними рахунками банку, до яких входять поточні активи і короткострокові зобов’язання.

Значення політики оборотного капіталу – це підтримання ліквідності банку. Поточні активи повинні бути достатньо великими для покриття короткострокових зобов’язань з метою забезпечення розумного рівня безпеки.

Мета управління оборотним капіталом – щоб забезпечувати таку політику формування поточних активів і короткострокових зобов’язань, щоб підтримувати прийнятний рівень чистого оборотного капіталу. Найбільш важливими елементами поточних активів є грошові засоби, рахунки дебиторів та запаси. Ефективне управління ними дозволяє підтримувати ліквідність банку на достатньому рівні. Чим більша величина поточних активів, тим вище ймовірність того, що їх можна буде перетворити на гроші для сплати термінового боргу.

Надмірне підвищення поточних активів свідчить про прорахунки в управлінні, оскільки воно може бути наслідком недовикористання засобів, надлишку запасів у порівнянні з реальними потребами, а також поганого керівництва, що викликає появу простроченої дебіторської заборгованості.

Управління обіговими коштами включає в себе управління:

- грошовими коштами,

- ринковими цінними паперами,

- дебіторською заборгованістю,

- товаро-матеріальними запасами ;

- короткостроковими зобов’язаннями .

Головний результат прийняття рішень про обігові кошти – зміна сукупного стану ризику повернення.

Прийняття рішення про необхідний рівень обігових коштів і короткострокової кредиторської заборгованості – це, фактично, прийняття рішень про:

- ліквідність активів компанії;

- черговість виплати її боргів.