Павсанія. «Прагнеш здобути істинну красу замість тієї, що красує зір, хочеш виміняти, як мовимо, золото на мідь» (Symp. 218e).

Тобто промова Павсанія, все ж, має значення досить фундаментальне – на цій промові починає вибудовуватися наступна промова Сократа, яка однозначно спростує попередню. Це певний символічний «контр взірець», введений Платоном як майстром драматургічного твору. Він опонент справжньому взірцю, до промови якого ми поступово наближаємося.

Промова Еріксімаха

Наступна, третя промова часто по-різному інтерпретувалася дослідниками і, що досить дивно, часто вважалася не менш слабкою ніж попередня, а в герої Еріксімаха вбачали звичайного педантичного науковця, надмірно захопленого своєю наукою. Дійсно, Еріксімах – це відомий вчений лікар, який був натхненний натуралістичною філософією та вченням Гіпократа, для нього медицина – найважливіша з наук, якою вона і була деякий час в античній грецькій культурі. Для нього Ерос – це космічна всесвітня сила, яка відтворює повноту буття роду і виводить його з антропологічного у вселенський вимір.

Еріксімах каже, що «Ерос має величезну, навіть необмежену могутність» (Symp. 188d) і цим розпочинає новий вимір промов Еросу, визначаючи навіть вектор думки Сократа – адже згодом і він підхопить цю тезу, правда, поглибивши космічний вимір Ероса до метафізичної його сутності.

Еріксімах логічно продовжує розрізняти два Ероси, як і робив це Павсаній, проте з прекрасним Еросом він поєднує Музу Уранію, а з потворним – Музу Полігимнію, виходячи перш за все з принципу гармонійності (Symp. 187e). Ці два Ероси, як його навчила медицина, присутні як активні сили в душі людини та «в багатьох інших речах, він живе також в тілах усіх живих створінь і в тому, що виростає із земного лона, він, - сказати б, - перебуває в усьому сущому. Великий і чудотворний цей бог, і його сила обіймає всілякі діла – людські і божі» (