Арістофана промовляв фактично сам Платон. Це стає добре помітно, коли наприкінці діалогу до основної Арістофанової тези повертається віщунка Діотима з Мантінеї, яка мовить вустами Сократа. (Symp. 295e-206a).

Арістофан будує свою промову на міфі. Він розповідає знамениту історію, в якій стверджує, що раніше існували люди не двох, як нині, а трьох статей. Це рід жіночий, що походив від Землі, чоловічій – від Сонця та рід, який поєднував як чоловічі так і жіночі ознаки – рід андрогінів. У кожного з них було округле тіло, чотири руки та чотири ноги, два однакові обличчя і, відповідно, всіх органів так само було вдвічі більше. Ці створіння були абсолютно самодостатні і настільки могутні, що мали намір повергнути богів, піднявшись на небеса. Дізнавшись про це, боги розлютилися, а Зевс вирішив їх покарати за це. Він наказав розділити навпіл цих істот, щоб вони, по-перше, стали слабші, а по-друге – корисніші для самих богів, адже їх кількість збільшиться. Більше того, Аполлон, за наказом Зевса, мусив повернути кожного, кого той розрізав, обличчям до свого каліцтва, щоб, побачивши його, люди стали скромнішими. Згодом, коли ці рани стягнули, вони стали пупком на животі людей. І ось, коли все це було пороблено, ці створіння завше прагнули поєднатися один з одним. Обнімаючись та пристрасно сплітаючись, вони прагнули зростися, але врешті-решт помирали від голоду та бездіяльності – адже не хотіли робити нічого без своєї половини. Звідси Арістофан пояснює кохання між чоловіками та між жінками – адже часто ці частини поєднувалися без розбору, не звертаючи увагу на те, чи трапилась їм половина колись жінки чи чоловіка. Побачивши все, що відбувається,  Зевс вирішив змилуватись над колишніми андрогенами та перемістив наперед їх статеві органи, щоб вони не продовжували, як цикади, породжувати в землі, а могли робити це у взаємному поєднанні чоловічого та жіночого начала. З тих пір і з’явився Ерос – це прагнення поєднатися для зачаття та продовжити свій рід і, поєднавшись, зробити з двох начал одне – як і було колись. Ерос став своєрідним лікуванням від розділення, що стало нищівною поразкою для