Вчення Платона про Ерос («Бенкет»)
17

Промова Агатона

Наступна промова, Агатонова, значно відрізняється від попередньої, зокрема своєю поверхневістю та виразним вихвалянням Агатоном не стільки Ероса, скільки самого себе, зображуваного в Еросі, причому суто софістичним методом ведення розмови. 

Агатон починає свою промову з визначень, які він вважає влучними для охарактеризування та вихваляння Ероса. Адже, наскільки він впевнений, його попередники вихваляли саме Еросові діяння, не давши визначення йому самому. Тому він береться за вияснення природи Ероса та його характерних прикмет. «Існує лише один спосіб виголосити на прославу когось похваль­не слово — вияснити, який він, а тоді вже можна розповідати, якими благами завдячуємо йому.» (Symp. 195а).

Агатон вважає Ероса найпрекраснішим, найдостойнішим та найблаженнішим з усіх існуючих богів і зазначає чотири його характеристики, що дозволяють йому таким бути. Це «молодість» (Symp. 195а), «ніжність» (Symp. 195с-196а), «гармонійна гнучкість форми» (Symp. 196а) та «свіжість його барв — харак­терна ознака квітів» (Symp. 196а-b). Причому очевидно, що ці визначні риси є визначними не лише для Ероса, а й для самого Агатона. Це – його основні характеристики,якими він наділяє і бога кохання. Надалі  Агатон намагається довести та аргументувати кожну з цих характеристик і, хоча й досить непереконливо, проте із певною заявою на логічність та конкретизованість.

Спершу він висуває аргументи на бік «молодості» Ероса. Оскільки Ерос майже завжди шукає товариства молодих та цурається нагоди бути зі старими, звідси можна зробити висновок, що він зовсім юний. Більше того, Агатон стверджує, що колись Ерос прийшов на зміну Необхідності, яка була причиною ворожнечі між богами, щоб запанувати серед них і саме з цього моменту припинити між ними боротьбу і влаштувати мир. Тобто Ерос – бог не прадавній, а саме зовсім юний (