Вчення Платона про Ерос («Бенкет»)
21

Саме тому Сократівська промова – це спростування всіх попередніх, руйнування їх вщент та суцільна критика їх неістинного змісту.

   Вже на початку своєї промови Сократ полемізує з Агатоном і врешті-решт змушує його визнати, що він нічого не знає про природу Ероса. (Symp. 199с- 201с). Але варто вкотре згадати той факт, що з самого початку Платон задумав абсолютно мирний дружній діалог, тому не міг дозволити Сократу зовсім вщент розбити Агатонівські тези, щоб цей дружній бенкет не перетворився на відверту полеміку. Тому він і вводить в діалог зовсім іншу героїню, яка мовить вустами Сократа і таким чином допомагає йому зберегти лояльність з боку співрозмовників і в той же час авторитетно перемогти філософією над поетичним мистецтвом. А саме - ві­щунку Діотиму з Мантінеї, добре обізнану в справах любові (Symp. 201d-210а). Ця драматургічна гра вкотре стверджує майстерність Платона та витонченість його літературної форми, адже цим кроком Платон майже повністю змінює роль Сократа в діалозі, адже Сократ постає тут не як філософ, що пізнає істину, а лише як певний посередник між істиною та її споглядачами. Він, як людина, позиції якого були спростовані Діотимою, лише передає сутність її вчення, не беручи на себе відповідальності за ці слова. Але насправді, в промові Сократа спростовуються зовсім не його позиції, а позиції Агатона, але, знову ж таки, завуальовані під слова Діотими. Адже в дійсності, ця промова відкриває природу Ероса, яка відкрилася йому по дорозі на бенкет майже як божественне одкровення – через його містично-екстатичне натхнення, яке змусило Сократа запізнитися на бенкет. (Symp. 175а-b).

     Перш за все варто зазначити певний схематичний нарис сократівської промови. Сократ розпочинає із власного спростування Агатонівських позицій, згодом переходить до певного повчання від імені віщунки Діотими і наприкінці промови він максимально наближається до істинної природи Ероса, як до насолоди Прекрасним в собі самому.