Тож, незважаючи на певну хаотичність, надмірну інтуїтивність та слабкість вислову Федра – він все ж зазначає важливі тези, які згодом будуть згадуватися в діалозі. Роль Федра тут непересічна – адже саме він мусить вчитися на промовах інших, втілюючи в собі певну наївність та далекість від істинної природи Ероса. Він мусить слухати своїх співрозмовників і робити конструктивні висновки, редагувати власні погляди і наближатися до пізнання істини.

Промова Павсанія

Наступна промова має не менш важливу роль – по-перше, вона є найрозлогішою з усіх, а по-друге - саме погляди Павсанія будуть найбільше критикуватися у вступі Сократа в діалог. Вислови Павсанія часто хибно сприймаються читачами, оскільки в них намагаються віднайти погляди самого Платона – не розуміючи відразу, що вони насправді є ключовими опонентами, що виявляється очевидним вже наприкінці діалогу – останньому вступі Алківіада в розмову та промові Сократа під маскою Діотіми.

     Павсаній побудував свій виступ з високою ораторською майстерністю, звертаючись до досить актуальної в свій час тематики – явища гомосексуальних стосунків, що було поширене в аристократичних колах Давньої Греції і викликало жваві суперечки в зокрема афінських колах. Фактично, промова Павсанія – це етичне виправдання цих стосунків, побудоване на структурованості викладу та його власній софістичній манері висловлювання. Проте згодом стає очевидним задум автора – ввести слово Павсанія в якості свого опонента та фундаменту для подальшої промови Сократа, в якій буде добре показана хибність промови, прихована за Павсанієвою шанованістю.

     Головна ідея Павсанія полягає в виокремленні двох Еросів – того, що викликає потяг до чоловіків і того,що викликає його до жінок. «Оскільки Афродіти дві, то й Еросів має бути два. А цих богинь, звісно,  дві: старша, що не має матері, донька Урана, яку ми і називаємо тому небесною, та молодша, донька