ВСТУП

Актуальність теми. Процеси глобалізації світового господарства зумовлюють необхідність економіки нашої держави інтегруватися до міжнародного економічного прогресу. Міжнародна інтеграція здійснюється на принципах та формах зовнішньоекономічної діяльності, яка реалізується в процесі функціонування зовнішньоекономічних зв’язків, а саме: торгівля товарами і послугами, спільне підприємництво, економічне співробітництво. У розвитку відкритої економіки України за умов інтеграції у світовий економічний простір важливе значення має сфера господарської діяльності підприємств у зовнішньоекономічній діяльності. Для українських підприємств – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності пріоритетними напрямками зараз є зовнішньоторговельна та міжнародна інвестиційно-інноваційна діяльності. Проте ці види діяльності націлені у майбутнє і їм іманентні невизначеність у зовнішньому та міжнародному середовищі, конфліктність, мінливість цілей у часі та інші дестабілізуючі чинники, які зумовлюють економічні ризики.

Джерелами ризиків зовнішньоекономічної діяльності підприємств можуть бути як об’єктивні (несприятливі тенденції розвитку світового господарства, деяких його регіонів, окремих країн і товарних ринків), так і суб’єктивні (прорахунки в політиці урядів і управлінні підприємств, недосвідченість або недобросовісність контрагентів) передумови. У зв’язку з цим управління економічними ризиками передбачає, насамперед, усвідомлення причин їх виникнення та вироблення заходів щодо їх мінімізації.

Оскільки в умовах жорсткої конкурентної боротьби проблема оцінювання та урахування економічного ризику набуває самостійного теоретико-практичного значення як важлива складова менеджменту підприємства, останніми роками зросла кількість досліджень у цій сфері. Основна увага дослідників акцентується на джерелах появи негативного впливу від не прогнозованих обставин.