Мікроміцетні комплекси покривів жуків р. Tenebrionidae в умовах м. Запоріжжя
11

видів роду Penthicus. P. rufescens в Туркменії, як і попередній вид мешкає в саксаульниках, тоді як на північному узбережжі Балхаша зустрічається на дуже щебенистих ділянках. Інший вид цього роду – P. Remotus – в північній Туркменії звичайний як на скелястих схилах гір, так і в піщаному осоко – тонко ножному степу. Як приклад можна привести  також Dissonomus angustitarsis, що населяє в Копет – Даге глинясті передгірні ували, а у Каракумах – міжпасмові улоговини [24].

За даними А. Н. Рейхарда [25] до піщаних ґрунтів приурочені  представники родів Aphaleria, Melanimon, Weisea, Adavius, Ammobius, Psammestus, Caediexis, Pseudocaedius. Види родів Weisea і Psammestus в пустелях Середньої Азії мешкають в рухомих кряжових пісках. Жуки зустрічаються в товщі сипучого піску крутих схилів барханів біля кущів кандиму, черкеса, білого саксаулу. В подібних умовах зустрічається Aphaleria pygmaea, що не уникає і більш щільних пісків. Середньо та слабко закріплені піски вибирають також Caediexis, Pseudocaedius, та Adavius. Широко розповсюджен на піщаних ґрунтах в Європі, на Кавказі та місцями в Сибірі та Середній Азії Melanimon tibialis. До піщаників на узбережжях морів сурово приурочені середземноморський  Ammobius rufus, що мешкає біля коріння рослин в товщі піску, та атлантичний Phylan gibbus, що веде менш прихований спосіб життя.

До піщаних ґрунтів тяжіють також окремі представники родів  Pedinus, Gonocephalum, Scleropatrum, Melanesthes. Так Pedinus borusthenicus, розповсюджен на крайньому півдні України, приурочен до розбитих, сильно оголеним піскам та прибережним дюнам. Багато видів віддають перевагу щільним піскам.

Самостійні вогнища розвитку континентальних псамофільних фаун виникли також в пустелях Північної  та Південної Африки та Америки. В сахарський псамофільні комплекс входять представники родів Anemia, Eurycaulus, Gonocephalum, Ammotrupes, Perithrix, Amphithrix, Moragacinella, Brachyesthes, Mateuina, Bermejoina.